На одній із карпатських вершин Східних Бескидів (які в Польщі називають Бещадами) сходяться кордони трьох держав: Польщі, України та Словаччини. Цією вершиною є Кременець (1221 м над рівнем моря). На ній встановлено гранітний обеліск з гербами цих країн. Вершина та її безпосередня околиця вздовж головного Карпатського хребта утворюють вододіл, що розділяє басейни Балтійського та Чорного морів.
Цей вододіл у символічному сенсі також розділяє соціальну пам’ять мешканців цього карпатського пограниччя.
Тому що ще на початку ХХ століття ці території були в межах одного державного організму – Австро-Угорської імперії. Внаслідок суспільно-політичних змін вздовж лінії вододілу, засновувалися й занепадали нові держави. У недалекому минулому ці багатокультурні простори, будучи переферіями політичних центрів, відзначились знищенням їх єврейських та ромських мешканців, а також масовими депортаціями місцевого населення. Сьогодні в радіусі 50 км від Кременця ми можемо знайти численні сліди колишніх мешканців цих територій (занедбані кладовища, сліди неіснуючих населених пунктів тощо) поруч з пам’ятними знаками, які стосуються (не)існуючих країн й історичних подій.
Пограниччя національних держав Карпатського вододілу є просторами накладання один на одного різних інтерпретацій минулого та політик пам’яті. Місцями пам’яті є як самі кордони, так і їх прикордонні ландшафти (borderscapes), насичені національною символікою та пам’ятними знаками. Внаслідок зсуву кордонів, міграції, контрабанди та подружніх стосунків пам’ять на прикордонні набуває особливої поліфонії. Виразно видно серед іншого зіткнення «офіційної» пам’яті (національної та державної), з неофіційною («народною», пам’яттю землі). Водночас, незважаючи на те, що пограниччя національних держав присутнє в політиках пам’яті центрів одержавлення, режими державної пам’яті та політики вшанування доходять сюди обмежено.
Представлені фото-, аудіо- та відеоматеріали зібрані в рамках проєкту «Мовлення із забутого європейського пограниччя: Карпатський вододіл у поліфонії голосів». В його межах були зафіксовані різні форми пам’яті та вшанування з кожного боку Карпатського вододілу. Деколи це пам’ятники, які мають безпосереднє відношення до історичних подій. Однак деколи це об’єкти, які, на перший погляд, мало розповідають нам про минуле. Пропускаємо їх без рефлексій, незважаючи на те, шо співтворять ландшафти пам’яті (memoryscapes) і прикордоння (borderscapes).
У межах польових досліджень вдалося нам записати також голоси останніх свідків та учасників подій.
Осіб, громадянство яких змінювалося, незважаючи на те, що вони самі проживали в той час в тих самих місцях. Розповідь про множинну пам’ять Карпатського вододілу – це своєрідний печворк — збірка фрагментів, які хоч на перший погляд не підходять один до одного, але все ж творять цілісність.
Чи можна розповісти про минуле цього куточка карпатського світу? Звісно, так, але не є виходом висловити одну її версію, тому що множинність локального та індивідуального досвіду, зміна кордонів і національних режимів пам’яті сприяють тому, що розповісти про цей світ можна лише поліфонічно.